Submitted by myksyd on
02.04.2015 об 11:00 в ауд.39 відбулась лекція-дискусія проф. Є.І.Головахи на тему "Тенденції змін в українському суспільстві після Майдану".
Євген Головаха «Ми довго будемо відчуженими індивідуалістами»
2 квітня у межах щорічної конференції молодих дослідників «Шевченківська весна-2015», факультет соціології відвідав один із найбільш відомих вітчизняних соціологів і соціальних психологів, заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха, що виступив із лекцією «Тенденції змін українського суспільства після Майдану» на основі нових даних моніторингу «Українське суспільство» Інституту соціології.
Мабуть, неординарна постать лектора та актуальність заявленої теми викликали неабиякий інтерес серед учасників конференції, студентів, викладачів, оскільки на лекцію зібралося близько ста осіб – цілковито заповнена аудиторія.
Радянська індустріалізація радикально змінила матеріальну інфраструктуру, але за рахунок мало не цілковитого ігнорування соціальних і духовних потреб індивідів, спільнот, тому Модерн для України ХХ ст. не базувався на тих просвітницьких засновках, з якими пов’язувався аксіологічний прогрес Західної Європи. Користуючись медичними метафорами, Є Головаха відзначив, що українське суспільство – суспільство «викривленого модерну» та «відкладеного транзиту» народилося хворим, проте не мертвим, як у тому намагається переконати російська пропаганда. Одним із індикаторів такої «хвороби» є вагома роль, яку мають негативні ідентичності, що розвивалися в українському суспільстві в останні десятиліття («Україна не Росія», «хто не скаче, той москаль»).
«Соціальне божевілля» в Україні, як зазначив лектор, обумовлене збереженням взаємно заперечних інститутів, цінностей і практик. Нові інститути громадянського суспільства не замінюють старі тоталітарні, а лише надбудовуються над ними. Це відбувалося в умовах формування неостанової соціальної структури, коли верхівка – верхній квазі-стан – котра повністю монополізувала владу, водночас втратила будь-які соціальні контакти з рештою груп. Неминучість революцій в Україні (і Помаранчевої, і Євромайдану, а у випадку відсутності реалізації ключових програмних цілей останнього – чергового громадянського вибуху) випливає зі соціоструктурної логіки. Якщо попри все, класовий компроміс, як показує досвід західних суспільств, у тій чи іншій формі можливий, то становий – однозначно ні. Майдан же, що у варіанті 2004 р., що 2013-2014 р. р. має ту саму антистанову природу. Обидві революції були покликані здійснити такий собі соціальним переворот. Першій це не вдалося, через це виникла друга, але про її успіхи говорити зарано.
Процес «оздоровлення» українського суспільства, на думку соціолога, буде тривалим. В Україні його потрібно запускати негайно. Соціологічні дані показують, що ще близько року українці можуть витримати режими самообмежень, проте відсутність реформ і консолідації еліт загрожує перманентною революцією та загальною деморалізацією.
Не довіряти словам Є. Головахи – немає підстав. Адже саме він, спираючись на багаторічні дослідження, коли індекс дестабілізаційного протестного потенціалу мав найвищі показники у 2002 р. (доба акції «Україна без Кучми»), 2004 р. – Помаранчевої революції й таке ж значення в 4,6 у 2012 р. – незадовго перед Євромайданом, Є. Головаха вказував тодішньому уряду на відповідні дані, наголошуючи на небезпечних тенденціях, повної делегітимації владних інститутів, необхідності відмови від авторитарного курсу. Наслідком цих застережень стала книга під редакцією Є. Головахи у співавторстві з іншими авторитетними дослідниками «Суспільство без довіри» (2014), яка тим не менше не була взята до уваги тодішньою владою, хоча дослідження які лягли в її основу, реалізовувалися на підставі урядових замовлень. Вже тоді вчений боявся можливого й прогнозованого кровопролиття. У грудні 2013 року Є. Головаха був серед соціологів, які зверталися з листом до уряду з вимогою піти на поступки Євромайдану.
Поточна консолідація суспільства можлива або навколо лідера, або навколо цінностей. Причому, у випадку харизматичного панування, принципом для України, на думку вченого особливо в умовах і військового, й ціннісного конфлікту з Росією є піднесення лідера кшталту не «Гітлера чи Путіна, а Гавела, або Мандели».
Окремо лектор зупинився на уявній полеміці зі своїми друзями та колегами – істориком Ярославом Грицаком та економістом Олександром Пасхавером. Є. Головаха наголошував на неможливості різкого, стрибкоподібного переходу до європейського стилю життя та ціннісної платформи, натомість підкреслював значення «цінностей-медіаторів», своєрідних посередників, які мають елімінувати стан подвійної інституціоналізації в суспільстві. Неможливо перейти прямо від ізоляціонізму до толерантності, але це можна зробити через проміжну цінність – неприйняття агресії щодо інших груп всередині суспільства. Над концепцією цінностей-медіаторів він разом з колегами, зокрема, викладачем нашого факультету Юрієм Савельєвим, працює зараз.
Запитання аудиторії стосувалися перспективних напрямків досліджень, літератури, зміни значення інституту армії за поточних реалій та ймовірності позитивного сценарію в реалізації програмних засад Євромайдану.
